Релігійний фактор в системі класичного сирійського історіописання арамеїв.

«Історія Вірменії» - Бар-Дайсан (Бардесан, Вардесан)

• Автор народився в м. Едеса (143-222 рр.); - формально Едеське царство прийняло першим християнство; - сама традиція сирійського історіописання починається з Бар-Дайсана.
• повествует об армянских князьях Валерсе и его сыне Корсу.
• будучи в Армении продолжительное время (год или два), Вардесан, воспользовавшись храмовыми архивами, составил Хронику Армении.

«Книга законів країн» - Бар-Дайсан

• писал один из его учеников, и потому для ознакомления с своеобразным бардезианским учением им следует пользоваться с осторожностью.
• В форме диалога (или ≪вопрос-ответа≫)
• Есть Самое раннее упоминание о христианстве на севере Афганистана
• говорится, что христиане присутствуют в Парфии, Гиляне, Кушане, Фарсе, Мидии и Хатре.

«Божественна мудрість Індії» - Бар-Дайсан

«Історія мучеників» - Марута Майферкатський

• У Мейферкаті став єпископом; - політик; - вів переговори з Візантією та з Феодосієм; - провів 2 конгреси Перських християн.
• в V в. начал собирать дипломат
• преследования персид. христиан шаханшахами-маздеями примерно с 307 г. до конца правления Сасанидов.
• Ряд мученических деяний имеет «эпический» (по терминологии Делеэ) характер
• Таковы Деяния Мар Авдишо и Мар Кардага, Мар Муайна и Мар Сабы-Пиргушнаспа и.т.д.
• Собрание в 420 г. подготовлено, однако не сохранилось.
• данные об эпохе Сасанидов.

«Історія Нікейського собору» -  Марута Майферкатський

• Написано по воле высшего иерарха,селевкийского католикоса Исаака.
• в их подлинном виде они давно уже затеряны.
• Отрывки переведены на немецкий язык Брауном
• В нач. V в. переводил постановления и написал историю собора;

«Літописна повість про біди, що сталися в Едессі, аміді та в усій Месопотамії» («Хроніка Єшу Стиліта») – Єшу Стиліт (Ісус Столпник)

-              Написана на прохання патріарха Едесси; - Монофізит – автор; - Опис Візантії; - Політика Кавада

-              Хроника распадается на две части: первая содержит общий очерк истории предшествующих бедствий (политических), вторая представляет описание частных бедствий по годам, когда к политическим бедствиям присоединились и физические.

• С 502 по 506/7 гг. повествование представляет собой последовательный рассказ о ходе войны.
• Сочинение оканчивается описанием заключения мира с персами и началом строительства укреплений в Даре на персид. границе по распоряжению магистра Келера (ноябрь 506).
• довольно сложно определить религ. позицию автора.

 «Стислий літопис» («Едесська хроніка») – Маряб бар Шемеш і Кайома бар Магартат + Бардін і Бавалід

-              Написана писарями з Урхи і 2-ма місцевими архіваріусами; - 571-572 рр.; -  автор – несторіанин; - хвалить Юстиніана ІІ; - проблеми із датуванням; - згадується Феодосі Великий; - згадуються дві комети із точною датою, які дають змогу вирахувати хронологію.

-              состоит из 106 параграфов и обнимает время от возникновения эдесской церкви до 540 года - до 14 года царствования Юстиниана.

«Роман про Юліана Відступника»

-              3 томи; - 1 том – переслідування християн Веспасіаном; - 2 том – розплата, загинув в Ірані; - 3 том – Юліан в потойбічному світі.

«Церковна історія» («Хроніка Захарія Ритора») – Захарій Ритор (Захарій Мітіленський, Захарія Схоластик)

• писал свою историю (монофиситскую) на греческом языке. \
• подлинный текст не сохранился и даже сирийский перевод воспроизводит его только отчасти - с частыми сокращениями и произвольными изменениями.
• Значение его, несмотря на убогий вид, в котором оно сохранилось, нужно признать первостепенным, потому что о ходе монофиситских дел, мы, кроме него, не имеем более удовлетворительных источников.
• сообщения о положении церковных дел в Египте после Диоскора, так как в этом отношении Захария не имеет себе равного. В сирийской обработке история доведена до 569 года. Захария же писал около 518 г., и его история обнимала время от 450 до 491 г.

«Хроніка Псевдо-Захарії»

• Сочинение об истории Вост. Церкви и Византийской империи, написанное в сер. VI в. на сир. языке; имя подлинного автора неизвестно; ранее ошибочно приписывалась  Захарии Ритору, автору «Церковной истории», к-рая включена в состав З. Р. х. как одна из ее частей.
• «Книга записи событий, происшедших в мире». .
• Дата составления З. Р. х. приводится в кн. 1 по сир. эре: 880 г. (569 г. по Р. Х.). Отдельные части этой хроники были написаны в 555 г. (XII 7) и в 561 г. (XII 4);
• О личности автора сведения немногочисленны. В кн. 7 автор говорит о своем знакомстве с участником военных действий между Византией и Персией под Амидой (ныне Диярбакыр, Вост. Турция) в 503 г. (VII 5). В кн. 9 автор упоминает, что знает человека, бежавшего из готской Италии в К-поль (т. е. до 536) (IX 18).
• вероятно, он живет в Амиде.

«Книга історії про житія східних святих» - Іоан Ефесський (Іоанн Асирійський)

• Іоан Ефеський – 507- 566 рр.; - Жив в часи Юстиніана Великого; - Написав «Книгу …» під час перебування в тюрмі; - 58 біографій, збреглося 57; - Св. Марон – монофізит, наслав сліпоту на Юстиніана, який переслідував монофізитів, зняв тільки коли той перестав їх переслідувати; - Біографії йодуть по рівню святості
• написана в 566–568 роках
• источник о распространении миафизитства в Сирии, а также об экономический процессах ближневосточного региона от  Антиохии  до  Александрии.

«Церковна історія» - Іоанн Ефесський (Іоанн Асирійський)

-              з Гая Юлія Цезаря; - Описується Хосров І; - Поширення християнства в інших країнах (Аравія); - Про поширення християнства в нинішньому Судані; - Війни від Хосрова І до Хормузда ІV; - Згадуються слов‘яни

•  «Церковна історія» Іоанна Ефеського є найстарішим твором у цьому жанрі з тих, що дійшли до нашого часу від сирійських яковитів. Іоанн розділив свій твір на три частини. Перші дві книги охоплюють період від  Юлія Цезаря  до сьомого року правління  Юстина II, третя частина закінчується на 585 році. Перша частина повністю втрачена. Фрагменти другої частини збереглися у двох манускриптах, датованих 875 роком, що зберігаються в Британському музеї  і опубліковані Яном Ландом. Третя частина «Історії» збереглася з численними й істотними прогалинами в єдиному пергаментному рукописі, який також зберігається в Лондоні. Манускрипт був закінчений в березні 688 року писарем на ім'я Сергун.

 «Хроніка Якова Едесського» - Яков Едессський

-              Яков Едесський – 640-708 рр.; - Мав друга – антіохійського патріарха Афанасія, і це допомогло йому при дослідженні джерел для його роботи; - завершив життя монахом; - повний текст хроніки не зберігся; - містить інформацію про східні християнські общини; - немає повного академічного видання.

«Всесвітня історія» Ктаба д’ріс меллс – Йоганнан (Іоанн) бар Пенкайс

-              автор – несторіанин; - жив в часи Омейядів; - 9 книга – аналіз язичницьких вчень; - 14 книга – початок історичного матеріалу; - 15 книга – завоювання Пн Африки і воєн в Середній Азії; - Немає повного академічного видання

«Книга вчень» («Церковна історія») - Теодор бар Конай

• Опис самої історії східного християнства; - Церковна історія несторіанських патріархів
• В «Книге схолий» сирийского автора VIII в. Теодора бар Конай, важнейшем источнике наших знаний о манихействе описываются 12 дев – дочерей Света. 

«Аннали» - Діонісій Телльмагрський

-              монофізитський партріарх. «Аннали», «Хроніка Псевдо – Діонісія Телльмагрського».Він призупинив репресії в Сирії проти християнства. В Хроніці описується від створення світу до його часу. Є описи Аравії, Африки, Ірану.

«Хроніка» («Зюкнінська хроніка Псевдо-Діонісія Телльмагарського») - Діонісій Телльмагрський

«Хроніка Іллі бар Шинаї» - Ілія бар Шиная

-              Автор жив 975-1046 рр.; - І частина – викладена по авторам; - ІІ частина – по хронології

«Хроніка Михаїла сирійського» - Михаїл Сирійський (Михаїл Великий Сирієць; Михаїл Страшний)

• Автор жив 1126-1199 рр.; - В 40 років став патріархом; - Праця збереглася в повному вигляді; - 21 глава; - Описуються 2 затемнення сонця; - Роки коли дуже погано світило сонце, був голод
• Сохранился армянский перевод этой хроники, издававшийся в Иерусалиме в 1870 и 1871 г
• История возникновения монофиситства, история попыток Ираклия приобрести содействие монофиситов получают своеобразное освещение; здесь выясняется, как Ираклий хотел обделать соединение монофиситов с православной церковью. Находясь в Эдессе во время похода, он захотел приобщиться у монофиситских епископов, но они объявили, что если он желает приобщиться, то должен войти с ними в общение и отказаться от Халкидонского собора, результатом чего было отобрание ключей от церкви и передача их немногим православным (диофиситам), оставшимся в этом городе.

«Сирійська хроніка 1234 року»

• Автор невідомий; - 1234 р. – рік який останній згадується; - Описуються 6 перших хрестових походів; - Також є інформація про Кілікію; - Як Салах Ад Дін бере Ієрусалим; - Трохи є інформація про іслам.

 «Хроніка Бар-Ебрея» - Григорій Іоанн Бар-Ебрей (Абуль-Фарадж ібн Гарун)

• Описується сучасність автора; - Є переклад 1872 року на латинь
• В первой части рассматриваются события до времени владычества монголов; во второй представляется преемственный ряд первосвященников от Аарона до антиохийских монофиситских патриархов, и ряд восточных мафрьянов и несторианских католикосов. Из первой части этой хроники по просьбе некоторых арабов сам автор сделал извлечение под заглавием «Избранный рассказ о государствах» - в месячный срок. Позднейшие анонимы продолжили списки епископов еще лет на двести. Ассеманий называет этого сирийца последним монофиситским историографом.

 «Історія мар Ябалахи ІІІ і раббан Сауми» - раббан Саума + ?

-              Починається з подорожі мар Ябалахи ІІІ і раббана Сауми; - Дійшли до Месопотамії; - Помирає католікос і вирішується обрати нового патріарха – ним стає Марк (Ябалах ІІІ); - Хан Абун приходить до влади; - Раббан Саума поїхав до Константинополя, Парижа, Риму, подорожував Італією та Англією, описав ці всі місця та їх пам’ятки; - Звідки взялося слово МАФІЯ - Morte alla Francia, Italia avanti

– історія подорожі 2 цих авторів.

-               «Каталог» - Абдішо (Ебед Єшу) бар Беріха Нісібінський

-              Эбед-Йешу, Иероним сирийской церковной литературы, составил стихотворный каталог, в который вошли 197 писателей, и, в заключение, как и у Иеронима, сам автор, исчисливший свои сочинения. Каталог был издаваем в Риме Авраамом Эккельским в 1653 и Ассеманием; переведен на английский язык Бэджером, 1852 г.

-              Арамеям не вдалося створити власної держави.

-              14 століття – історіописання зникає, поступається місцем християнсько-арабській писемності.

Тенденційність сирійського історіописання в плані релігії:

V в. нарастающая оппозиция византийских провинций Передней Азии против гнёта Константинополя идеологически оформилась во враждебные господствующему византийскому христианству «еретические» движения несторианства и яковитства (монофизитства); с этого времени сирийская литература разделяется на два течения: западное — яковитское — и восточное — несторианское. В то время как первое распространилось на византийском Востоке, второе, особенно преследуемое правительством басилевсов, было вынуждено эмигрировать в Иран, где оно нашло радушный приём у исконных врагов Византии —Сасанидов.

Несториане скоро становятся в сасанидском государстве передовой культурной силой: ими ведётся преподавание в знаменитой медицинской академии Гундишапура и выполняется ряд переводов с греческого на сирийский и пехлевийский языки. Переводы на сирийский язык античных сочинений по естественным наукам и философии, начатые несторианами (Проб, V в.), успешно продолжались яковитами (Сергий из Решайна, VI в.). Немногим позже появились и переводы с пехлевийского: индийская «Калила и Димна», «Роман об Александре» (Псевдо-Каллисфен) и др. Из оригинальных памятников сирийской литературы этого периода, церковно-богословских в основной своей массе, заслуживают внимания исторические труды Иешу Столпника (история войны Кавада с Анастасием, начало VI в.) и Иоанна Эфесского («Церковная история», конец VI в.), а также анонимная «Эдесская хроника» (сер. VI в.). К этой же эпохе относится и любопытный «Роман об Юлиане Отступнике».