Опричнина

Оп­рич­ни­на – сис­те­ма внутрішньополітичних за­ходів уря­ду Івана ІV, що про­во­ди­ла­ся у 1565–1584 рр. в Росії.

Її зав­дан­ня:

• скон­цен­тру­ва­ти ма­теріальні, людські та військові ре­сур­си для про­дов­жен­ня за­тяж­ної Лівонської війни;
• пе­ре­роз­поділити землі на ко­ристь вірного слу­жи­ло­го ста­ну;
• закріпачити се­лян;
• підняти ав­то­ри­тет осо­би ца­ря, то­що.

Та наслідки та­кої політики бу­ли до­сить сумні. Країна бу­ла розділена на дві час­ти­ни; знач­но бу­ло об­ме­же­но ком­пе­тенцію Бо­ярсь­кої ду­ми; роз­по­чав­ся жор­сто­кий те­рор, всілякі зло­вжи­ван­ня; оп­рич­ни­на сприя­ла роз­вит­ку кріпосного пра­ва, пер­ши­ми наслідками яко­го бу­ло зу­божіння на­ро­ду і по­си­лен­ня йо­го міграції.

В 1572 р. оп­рич­ни­на втра­ти­ла своє первісне ім’я і по­ча­ла на­зи­ва­ти­ся дво­ром із збе­ре­жен­ням те­ро­ру. Нев­ро­жаї і епідемії 60-70-х років ли­ше за­гос­три­ли си­ту­ацію. Все це при­зве­ло до пов­но­го за­пустіння Росії, до втеч се­лян на Дон, до зро­стан­ня ко­зац­тва, до грабіжництва, роз­боїв. Не сприя­ла оп­рич­ни­на і пе­ре­мозі Росії у Лівонській війні.