Боротьба дворянських угруповань за владу при спадкоємцях Петра І.

З дітей Петра І до 1725 р. залишилися в живих 17-річна Ганна і 16-річна Єлизавета. Онуку Петра – Петру – сину померлого у 1718 р. спадкоємця престолу Олексія, було тільки 10 років, внучці Наталі, дочці Олексія, –11. Види на престол мали і дочки зведеного брата Петра Івана V: Катерина і Ганна. Нарешті, як кандидатура спадкоємця розглядався наречений, а потім – чоловік Ганни Петрівни, герцог Фрідріх Гольштейн Готторпський. Ганна і її наречений в листопаді 1724 р. відмовилися від всіх прав на трон. Однак Петро не прийняв відмови від престолу династії Голштейн-Готторпської. Саме Ганну Петро І прикликав до свого ліжка, промовивши лише: «віддайте все...».

Імператрицею стала Катерина I - за допомоги гвардії (війська «підгодовувалися» золотими монетами, які кидав з балкону Меншиков) і новгородського архієпископа Феофана Прокоповича. Після смерті Катерини – травень 1727 - на престол зійшов Петро ІІ. Згодом «Полудержавного властелина» Меншикова заарештували і відправили до Березова. Створена у 1726 г. Верховна таємна рада опинилася в руках Апраскіна, Голіцина, Толстого(«верховники»). Смерть Петра ІІ(15 років) дала їм шанс здійснити давню мрію:поставити самодержця під контроль аристократії. Вони запропонували Ганні Іванівні підписати кондиції:правити поряд з радою,без згоди якої вона не могла починати війну, вводити податки, жалувати нові землі, надавати посади.Покаранням за невиконання кондицій було позбавлення престолу. Ганна підписала, однак незабаром оголосила про самодержавне правління(передусім, спираючись на настрої дворянства:«вместо одного толпу государей сочинили».