Третя Пунічна війна та війни на Піренейському півострові

ІІ ст. до н.е. – нове посилення Карфагену, Масініса, цар Нумідійського царства, користувався тим, що Карфаген не міг вести війни без відома Риму і постійно захоплював частини Карфагену. Коли ж К звернувся із скаргою до римського сенату, він відмовив у допомозі. + Марк Порцій Катон: «Втім, я вважаю, що Карфаген має бути зруйнований». В цей час війська К були розбиті Масінісою, що стала приводом для римлян оголосити війну у 149 році до н.е.. Римська армія висадилася у Африці. За їхніми вимогами, карфагеняни мали повернути всіх заручників, роззброїти місто, додаткова умова – Карфаген має бути перенесений із узбережжя у глиб континента. Для роздумів пуни попросили 30 днів, які були витрачені на підготовку до війни. Саме це забезпечило вдале протистояння Риму протягом довгого часу. У 147 році до н.е. головнокомандувачем було обрано Сципіона Еміліана. Вже у 146 році до н.е. оточене місто після штурму було спалене і знищене. Територія Карфагену була оголошена провінцією Африка.

Війни на Піренейському півострові.

У 154 - 153 роках до н.е. проти римлян виступили лузитани, які жили за межами римських провінцій.

153 – повстали племена кельтиберів, які населяли центральну частину Іберійського півострова. Повстання було придушене лише у 151 році до н.е. укладенням з ними миру.

150 – в Іберію прийшов новий консул, який розпочав жорстокі бойові дії з ваккеєми + знову повстали лузитани на чолі з Віріатом (149). Впродовж 10 років він успішно воював з римлянми+вони визнали його лузитанським царем, незалежним від Риму. Але у 139 р.до н.е. Віріата було вбито, а римлян підкорили ці землі.