Летопись Красинского

Літопис загинув під час Другої Світової війни. Він   складав частину збірника, який знаходився в бібліотеці графів Красинських  у Варшаві. Збірник був описаний Брюкнером, Пташицьким, Карським. За даними Карського, рукопис поступив у бібліотеку Красинських 30 листопада 1833р. від Свідзинського. На філігранях були зображені: свиня, подвійний хрест та щит з короною. Рукопис написаний одним почерком – крупним півуставом 16ст., іноді зустрічався скоропис. Літопис складається з 2 частин: 1) «Летописець ВКЛ и Жомоицьського»;2) «Кроиникио великих князех литовських» Літопис починається з слів « Сталося есть воплощене сина божьего от святого духа з благословеноедевици пречистое Марии» та закінчується повідомленням 1438р. про розгром русичів татарами у Мурома і про взяття в полон вел. кн. Василя Васильовича.Вперше літопис був надрукований у 1893р. Бичковим.(ПСРЛ у томі 17 ). При издании летописи в т. XVII ПСРЛ обе части были напечатаны раздельно, причем часть вторая раньше, чем первая: вторая на стб. 153 — 190, первая на стб. 227 — 238.

Летописец Великого Княжества Литовского и Жомоицького (Летопись Красинского) рассказывает о том, как "рожаи (роды) наивышние" разделили меж собою балтийское побережье по смерти князя Кернуса. Возможно, ученого автора натолкнул на мысль возвести род Мотовиловых к глубокой древности сам Николай Александрович, ибо известно его письмо к императору Николаю I.